ФІЛОСОФСЬКА СПАДЩИНА ПАМФІЛА ЮРКЕВИЧА

Анотація

Стаття розкриває популяризацію Київським національним університетом української філософської думки та її видатних діячів, зокрема діяльність Памфіла Юркевича (1827-1874), видатного українського філософа і культурного діяча. Філософські ідеї мислителя є невід’ємною частиною безперервного національного наукового процесу, тому виникла нагальна потреба повернення їх із забуття та ґрунтовного осмислення філософської спадщини дозволить нам краще зрозуміти проблеми нашого суспільства в їх, насамперед, моральному прояві. Памфіл Юркевич робить спробу сформувати філософську систему («метафізику серця»), на основі синтезу платонізму, кантіанства та «святоотцівської» традиції. В основі цієї системи була філософська антропологія. Так, філософ виходить із установки, яка була характерна для тогочасного духовно-академічного філософування, про те, що розкриття метафізичних основ буття можливе лише через людську сутність. Тому предметом філософії, за П. Юркевичем, є людина, людський дух, а завданням філософії – зміцнення віри знаннями та переконаннями. Це був своєрідний переворот у розумінні предмету філософії, де в центрі уваги опинилася людина як найскладніший об'єкт пізнання світу, в душі якої криється таємниця її божественного походження. Важливим аспектом філософії Памфiла Юркевича є поняття «ідеї», яке пронизує всю його творчість і дає зрозуміти, що є сутністю філософії. Для з'ясування цього філософ виділяє дух і свідомість. Він зазначає, що дух є набагато більше, аніж свідомість. Отож, філософія як розуміння духу, залежить від нього та намагається виявити основу осягнення навколишнього світу. Цією основою, на думку П.Д. Юркевича, є ідея. Ідея – зразкова форма дійсності, а не сама дійсність, або, інакше кажучи, дійсність, яку ми мислимо. Ідея є те, чим предмети повинні бути. Між iдеями та явищами, вважав Юркевич, стоїть творча воля Бога і люди. Філософ також вирізняє три сфери буття: світ ідей; світ створених окремих речей і розумних істот; феноменальне царство примарного існування. Ці три світи є не рівноцінними: світ ідей є визначальним стосовно двох iнших. Памфіл Юркевич створив цілісну філософсько-антропологічну концепцію про серце як визначальну основу фізичного та духовного життя людини. Адже в центрі його вчення є людина з двома її характеристиками – серцем і розумом. Розробляючи своє вчення про «серце», П. Юркевич великою мірою покладався на авторитет Святого Письма. У серці також прихована таємниця сучасності людини, воно є містком, що пов'язує людину з Богом.