ОСВІТНЯ КОНЦЕПЦІЯ «РУССКОГО МІРА» ЯК ЗБРОЯ РОСІЙСЬКОГО НЕОІМПЕРІАЛІЗМУ


DOI: https://doi.org/10.17721/2520-2626/2024.34.11

Yaroslav MOTENKO, Yevheniia SHYSHKINA

Анотація


Російсько-українська війна 2014–2024 рр. зумовила активізацію інформаційного протиборства у всіх сферах життя сучасного суспільства. Одним з провідних напрямів застосування зусиль держави-агресора стала трансформація власної системи освіти та поширення її впливу у міжнародному інформаційному просторі. На початку ХХІ ст. в російській федерації розпочався масштабний соціально-політичний експеримент покликаний змінити світогляд її населення. Проголошення російським політичним істеблішментом власної країни окремою цивілізацією, що має месіанські завдання світового масштабу, зумовило необхідність пошуку ним нової освітньої парадигми, яка б забезпечила успішну рецепцію ідеології «русского міра» учасниками освітнього процесу. Новими світоглядними координатами навчання мають стати клерикальність, мілітаризм та ксенофобія. Кінцевим результатом подібного навчально-виховного процесу має стати формування у його учасників імперської ідентичності. Таким чином, російська неоімперська освітня концепція де-факто є різновидом інформаційно-психологічної зброї. Реалізація її положень дозволить росії отримати в недалекому майбутньому потужний людський ресурс для продовження агресивного зовнішньополітичного курсу. Таким чином, постає необхідність у пошуку відповідних ефективних інструментів протидії російському впливу в освітньому просторі. Метою пропонованої наукової розвідки є розкрити особливості використання ідеології «русского міра» як організаційного чинника неоімперської концепції освіти, що має сприяти протидії антиукраїнським інформаційним деструктивним впливам.

Ключові слова


російсько-українська війна; інформаційна війна; інформаційно-психологічна зброя; россійська агресія; імперська ідентичність; російська православна церква

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано на умовах Ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.