Анотація
У статті розглянуто життя мешканців міста Мелітополя, які з 25 лютого 2022 року перебувають під тимчасовою окупацією внаслідок російської військової агресії. Російське політичне та військове керівництво, збройні сили рф здійснюють по відношенню як до всього українського народу, так і до мешканців Мелітополя злочини, які містять ознаки не лише фізичного, але й культурного геноциду. Рашистські загарбники примусово насаджують в окупованому місті так званий «русскій мір», свій стиль життя, мову, імперський світогляд, штучну культуру, освіту тощо. Багатокультурний український народ окупанти вважають «антирусской» конструкцією, а незалежну Українську державу– «штучним утворення», одночасно пропагуючи взірець «совєцької дружби народів». Знищення всього українського та європейського почалося з перших днів окупації Мелітополя шляхом політичних репресій усіх не згодних з новими порядками. За весь час окупації були викрадені понад 600 місцевих жителів, доля деяких з них досі невідома. Намагаючись знищити нашу ідентичність, окупанти разом з політичними репресіями піддали жорсткій цензурі інформаційну, культурну та освітню сфери. У місті не працює вітчизняне телебачення, відсутній український мобільний зв’язок та інтернет, демонтовані українські пам’ятники та перейменовані вулиці після процесу декомунізації. Мешканці міста не можуть вільно спілкуватися ні українською, ні своєю етнічною мовою, а заклади освіти примусово переведені на російську мову й російські програми. У місцевому краєзнавчому музеї виготовлені «нові експонати», які перекручують справжню історію і культуру міста, називаючи наш край частиною малороссії або новороссії. У місті «процвітає» мародерство та «націоналізуються» приватні підприємства, квартири та будинки мешканців, покинутих мешканцями.
Ключові слова
російська військова агресія; окупація; порушення прав і свобод людини; репресії; пропаганда; Мелітополь
.