Стаття присвячена аналізу особливостей функціонування буддійського і необуддійського рухів в умовах війни в Україні. Зазначається, що модернізація української культури, яка супроводжується розвитком постсекулярних тенденцій, виявляє себе не лише у відродженні та трансформації традиційних для нашого народу релігійних вірувань, але й у поширенні нетрадиційних і неорелігійних вчень і рухів, серед яких особливе місце займають буддизм і необуддизм. Відродження буддизму в Україні у 90-х рр. минулого століття відбувалося переважно при посередництві росії. У ситуації, що склалась на той час, буддизм виступав своєрідним «агентом» російської культурної експансії. В умовах війни з рашизмом він значною мірою унезалежнився від російського впливу. До найяскравіших виявів буддизму в Україні належить сангха магаяністського напрямку Ордену Ніппондзан Мьоходзі, представники якої потерпають від рашистської агресії з 2014 року і до сьогодні. У результаті окупації російськими терористами частини Донецької і Луганської областей з цих територій були витіснені неорелігійні групи, серед них і буддійського спрямування. Шукаючи собі притулок, українські буддисти безпосередньо зіткнулися з необхідністю сформувати чітку позицію по відношенню до воєнного вторгнення росії в Україну, не прикриваючись загальним буддійським уявленням про абсурдність будь-якої війни як способу розв’язання конфліктів. У ході аналізу також встановлено, що під впливом трансформаційних процесів у західноєвропейському буддизмі вітчизняний буддизм модернізується. В Україні необуддистські практики ототожнюються з такими напрямками і школами, як карма-кагью, дзен-буддизм, ніттірен, Білий Лотос, а також з протестантським і кібербуддизмом. В межах необуддійських вчень проблема агресивної загарбницької війни росії проти України обговорюється спорадично, але вже можна виокремити певні тенденції у розумінні і інтерпретації її сутності та перевагу негативної оцінки моральної складової рашистської агресії , що, безумовно, свідчить про позитивні зрушення в уявленнях вітчизняних послідовників вчення і сподіватися на корисне застосування буддійських методів і практик для покращення духовно-психологічного стану української спільноти, а також на подальший розвиток в її середовищі антитоталітарних тенденцій і толерантності по відношенню до нетрадиційних релігійних феноменів.

український буддизм; Дорже Жамбо Чойдже-лама; махасангга Ніппондзан Мьоходзі; війна; рашистська агресія; необуддизм; карма-кагью; дзен-буддизм; ніттірен; інтегральний буддизм; кібербуддизм; релігієзнавство