РОЗВИТОК ВЗАЄМОДОПОМОГИ ТА ПІДТРИМКИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ: ОСОБЛИВОСТІ В УМОВАХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ НА ЗАХОДІ УКРАЇНИ

Анотація

У статті аналізуються форми взаємодопомоги та підтримки соціально незахищених верств населення на українських землях на різних історичних етапах, а також акцентується увага на розвитку волонтерського руху напередодні та в період Першої світової війни на Заході України. На різних етапах підтримка набувала відмінних форм: від милостині до організаційної державної підтримки. Проаналізовано також напрями взаємодопомоги та підтримки незахищених верств населення в історичній ретроспективі: у Київській Русі, Речі Посполитій, особливості допомоги окремим категоріям соціальних груп у козаків. У період Першої світової війни на Заході України діяли організації, які надавали допомогу окремим верствам населення: «Жіноча громада» (у 1917 р. була перейменована в «Союз українських жінок», «Союз українок»), «Самаритянська поміч», «Український горожанський комітет» (від 1918 р.). Зупинилися на молодіжній організації «Пласт» (1911), побудованій на морально-християнських засадах. Одним із засновників «Пласту» був син І. Я. Франка Петро Франко. Серед завдань «Пласту» поряд із вихованням духу й характеру була самарянська милосердна служба. Відзначили роль церкви, яка продовжувала відігравати помітну роль у наданні соціальної допомоги в Галичині, мала велике значення у вихованні, була зачинателем і могутнім рушієм національного відродження. Найвизначнішим філантропом кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. на західноукраїнських землях був митрополит Андрій (Роман) Шептицький (1865– 1944). На основі аналізу джерел та становища українців під владою Російської та Австро-Угорської імперій дійшли висновку, що західноукраїнські землі мали свої властивості. Тому взаємодопомога населенню в період Першої світової війни розглядається з урахуванням особливостей території Заходу України.