ПРОБЛЕМА КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ АВТОНОМІЇ В УКРАЇНІ

Анотація

Стаття присвячена актуальній теоретичній і практичній проблемі сьогодення – створенню кримськотатарської автономії. Автор відгукується на дискусії з приводу цієї проблеми, які в останні місяці розгорілися в інтелектуальному просторі України, та пропонує свій погляд на неї. У статті детально аналізуються аргументи противників створення такої автономії та доводиться, що ці аргументи ґрунтуються або на незнанні історичних і політичних фактів, або мають в основі зумисне викривлення реальності. Кримські татари (кримці, киримли) є згідно з законодавством одним із трьох корінних народів України, а відповідно до історії – державотворчою нацією. У 1917-18 роках кримські татари здійснили спробу побудови незалежної держави на модерних засадах. Ця спроба була зруйнована спершу «червоними», потім «білими» росіянами. У 1921 році більшовики змушені були створити в Криму автономну республіку в межах Росії для забезпечення кримськотатарських національних потреб. У 1928-му, 1937-38-му та 1944-му роках кримські татари стали жертвами масових репресій, останній раз – жертвами депортації та геноциду. Автор наголошує, що при поверненні до Криму киримли стали однією з головних опор України на півострові у боротьбі проти намагань Росії анексувати Крим. У 2014 році офіційний Київ зрадив кримських татар, які були готові зі зброєю в руках протистояти Росії, а в 2016 році завадив формуванню кримськотатарського добровольчого батальйону. Тому створення кримськотатарської автономії – це не тільки реалізація законного права киримли як корінного народу, а й спокутування провини, допущеної офіційним Києвом щодо кримських татар. Натомість заперечення необхідності створення такої автономії чи ігнорування потреби в ній можуть серйозно підірвати позиції України як у Криму, так і у всьому тюркському світі.