СОРОДНІСТЬ ДУХУ, ЕПОХИ І ЛЮДИНИ В ІНТЕРСУБ’ЄКТНИХ ОСВІТНІХ ПРАКТИКАХ СЬОГОДЕННОЇ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу дієвих механізмів та позитивного досвіду МДПУ імені Богдана Хмельницького у підвищенні продуктивності освітнього, наукового і культурного супроводу соціальних процесів засобами інтеграції учасників освітнього процесу, викладачів і здобувачів до розвитку громадського руху, популяризації цінностей українського народу, зміцнення національної ідеї і державності. Розглядається засоби і механізми соціальної згуртованості спільноти в умовах війни. Встановлено, що концепт соціальної згуртованості сьогодні являє складну систему практичних дій зі стабільного розвитку, підвищення якості життя всіх верств суспільства, запобігання ризикам соціального відчуження з метою створення суспільного благополуччя, гармонійних і стабільних соціальних відносин як складової соціально-економічного прогресу. Обґрунтовується потреба інтерсуб’єктних практик в освітньому просторі для створення відносин суспільної довіри, довіри до соціальних інституцій для виховання активного громадянства, основою якого є довіра до суспільства, його соціальних інституцій, як актуальної ланки розбудови європейської практики міжкультурного діалогу в освіті. Встановлено, що успішні кейси та позитивний досвід МДПУ імені Богдана Хмельницького продуктивного освітнього, наукового і культурного супроводу соціальних процесів в регіональних контекстах позначаються на інтеграції учасників освітнього процесу, викладачів і здобувачів, до розвитку громадського руху, популяризації цінностей українського народу, зміцнення національної ідеї і державності. Обґрунтовується тяглість традицій української освітньо-наукової спільноти – в невпинному тяжінні до професійної досконалості, співпраці з місцевими громадами, освітніми інституціями, громадськими спільнотами, єдності та згуртованості.