ПОСТАТЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ І СКОВОРОДИНСЬКІ СМИСЛИ В ПОЕЗІЇ ОЛЕКСІЯ СОФІЄНКА

Анотація

У цій розвідці проаналізовано твори зі сковородинівською тематикою, написані талановитим поетом із Канева Олексієм Софієнком (1952-2011). З огляду на відносну малознаність цього письменника, в студії вміщено основні біографічні відомості про нього. Достатньо детально проаналізовано поетичну мову О. Софієнка на основі всіх шести його збірок, відзначено її метафоричну насиченість і ускладненість, інтелектуальність, проблемно-тематичне багатство, версифікаційну розмаїтість і майстерність. Особливо наголошено на формально-змістовому експериментаторстві поета, на своєрідності його візуальної поезії як відлунні барокової стилістики, що певною мірою зближує Софієнкову творчість Із бароковими рисами у творах Григорія Сковороди. Зауважено на інших можливих типологічних збіжностях творів Сковороди й Софієнка – філософічності й виразній насиченості поетичних текстів митця-сучасника біблійною, релігійно-духовною образністю та символікою. Зазначено й те, що семантично та образно ускладнена поезія О. Софієнка вимагає активної читацької співпраці та співпереживання. Означено інші смислові контексти, зокрема стильові, творів цього поета.
У статті найбільше уваги приділено аналізові поеми О. Софієнка «Апостол волі», написаної з нагоди 200-річчя з часу смерті Григорія Сковороди (1994) й надрукованої тільки в посмертній збірці поета «Співуча кров» (2013). Звернута детальна увага на структурування поеми та її версифікаційний малюнок, на реалізацію в ній ключової ідеї твору – ідеї волі (у Г. Сковороди – свободи), на семантику концепту волі у світі хаосу («пекло волі») та в гармонізованому світі («безмежжя волі»). Відзначено, що, за О. Софієнком, світова гармонія значною мірою реалізовується сповідуванням гуманістичних цінностей, зокрема й духовно- релігійних, через ідею Бога. Простежено еволюцію образності й тональності поеми. Значна увага приділена в студії аналізові інших «сковородинівських» віршів у збірках О. Софієнка («Сковорода», «Істина», «Щастя», «Сотвори себе» та ін.), на художньо відтворену в них семантику, а також на епіграми та інтертексти «від Сковороди» у творах сучасного поета.