УКРАЇНСЬКИЙ ПЕТЕРБУРГ У НАУКОВІЙ ТА ПОДВИЖНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕТЯНИ ЛЕБЕДИНСЬКОЇ

Анотація

У статті представлено результати дослідження наукової, просвітницької та подвижницької діяльності однієї з найяскравіших представниць сучасної української діаспори в Росії – Тетяни Миколаївни Лебединської, доньки українського письменника Миколи Шпака. Т.М. Лебединська – кандидат філософських наук, перекладачка, письменниця, член Спілки письменників України, авторка виставок, присвячених Українському Петербургу, кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеня. Розглядається багатогранна наукова та просвітницька діяльність Тетяни Миколаївни.
Підкреслюється, що саме вона ініціювала та організувала проведення Міжнародного наукового семінару «Санкт-Петербург – Україна», за результатами якого з 2000 до 2020 р. вийшло друком двадцять збірок статей. Т.М. Лебединська – авторка унікальних видань: «Шевченківські місця Санкт-Петербурга», «Санкт-Петербург і Україна», «М.П. Гребінка – градобудівничий Санкт-Петербурга», «Український некрополь Санкт-Петербурга», «І. Мазепа – кавалер ордена Андрія Первозванного», історико-біографічного словника «Санкт-Петербург і Україна. XVIII-XX ст.» та ін. Т.М. Лебединська друкувалась у виданнях Західної Європи, США, арабських країн.
Наголошується, що пріоритетним напрямком досліджень героїні нашої розвідки є життя і діяльність Великого Кобзаря, якого з Петербургом пов‟язує багато життєвих подій: тут він навчався і працював, отримав свободу і спілкувався з багатьма видатними діячами культури, писав вірші та картини і став академіком Академії мистецтв. Саме Тетяна Миколаївна була однією з ініціаторок встановлення у Петербурзі пам‟ятника Т. Шевченка канадського скульптора Лео Мола (Леоніда Молодожаніна), збирала підписи проти перенесення місця встановлення з центру міста біля університету на околиці, ініціювала і брала участь у встановленні пам‟ятного знака Кобзареві на Смоленському кладовищі. Подвижницька діяльність Тетяни Лебединської представлена, у тому числі, дослідженням Українського некрополя Санкт-Петербурга, адже більшість могил та надгробних пам‟ятників знаходиться у стані руйнування і без реставраційних робіт може зникнути для майбутнього. А разом з ними буде знищено пам‟ять про наших співвітчизників, які знайшли вічний спокій у землі Північної Пальміри.
У статті стверджується, що сьогодні, коли анексовано Крим і триває російська окупація Донбасу, надто важливо вивчати досвід наших сучасників – українців у Росії, які в умовах потужного інформаційного, ідеологічного та мовного тиску щодо українства, не втрачають самобутність, залишаються активними учасниками культурного процесу.