«ГРАМАТКА» ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ

Анотація

У статті розглядаються проблеми української писемності, які спонукали П. Куліша до написання «Граматки» – книги для навчання дітей рідною українською мовою в початковій школі, а також «керівництва» – педагогічних порад для навчання, виховання дітей. «Граматка» мала універсальний характер, тому могла використовуватися як катехізис, читанка, хрестоматія з української літератури та фольклору, молитовник, підручник із арифметики й історії тощо. Структура «Граматки» П. Куліша, її зміст, дидактичний матеріал розглядаються серед, хоч і не багаточисельних на той час, україномовних граматик, букварів, читанок інших авторів. Увага зосереджується на визначальному чиннику розвитку української писемності – українській літературній мові, її вироблення представниками інтелігенції ХІХ ст., для яких збереження і розвиток рідної мови в Україні ставало головною справою життя. Правопис української літературної мови – важливий чинник писемності – постає у ХІХ ст. в процесах потужного миследіяння письменників, вчених, вчительства та ін. Серед засадничих положень правопису виокремлено монетизацію писемності, що породило співвідносність звуків «живої» мови та літер (букв) писемної (книжної). Втілення фонетичного принципу правопису – «кулішівку» в практику. У фонетичному принципі написання первинним автори розглядають звук, аналізують дихотомії мовлення – письмо, звук – буква і под. Алфавіт українського правопису постає як продовження кириличної абетки з використанням «гражданки». Акцентується увага на наукових дослідженнях вченими звуків, звукової історії української мови, варіантів кожного звука в різних говірках. Роздуми П. Куліша про почуттєво-когнітивну природу рідної мови співзвучні граматологічній теорії та історії письма у дихотоміях письмо (грам – дав. грец. буква, фр. – слід)– мовлення, буква – звук).