ПОЛІТИЧНА СКЛАДОВА У КОНФЛІКТИЗАЦІЇ МІЖКОНФЕСІЙНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Анотація

У статті визначено місце і роль політичної складової у конфліктизації міжконфесійних відносин в Україні, з урахуванням того, що мережа релігійних організацій у державі є однією з найчисельніших на європейському континенті. Особлива увага приділена аналізу політичної складової у конфліктизації міжконфесійних відносин в українському православ’ї. Православ’я ось уже понад тисячу років, незважаючи на історичні та нинішні роз’єднання в середовищі церкви та вірян, і сьогодні залишається найпоширенішою християнською конфесією на українських землях. Понад те, вона зберегла тенденцію до єдності в складі єдиної помісної церкви, що знайшло вияв у створенні єдиної помісної Православної Церкви України. Отримання Томосу (6 січня 2019 р.) від Вселенської Патріархії Православною церквою України є важливим кроком на цьому шляху. Свідченням цього є також і той факт, що упродовж одного ріку функціонування ПЦУ кількість її парафій збільшилася до 7000. Важливим є те, що три православні церкви: Вселенський (Константинопольcький) патріархат, Елладська церква і Александрійський патріархат офіційно визнали її, а це вже свідчить про міжнародну довіру з боку світового православ’я.
Безсумнівно, російська окупація Криму та розв’язання путінською Росією війни на Донбасі та підтримка цих ганебних акцій Російською Православною Церквою (РПЦ) та її українською структурою – Українською Православною Церквою Московського Патріархату (УПЦ МП) сприяли політичному вибору та самоідентифікації православних віруючих України, а це вселяє надію на поступову стабілізацію (деконфліктизацію) міжконфесійних відносин у середовищі українського православ’я.