ДУХОВНІСТЬ ЯК ОСНОВА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ


DOI: https://doi.org/10.17721/2520-2626/2018.23.11a

Elena Tytar

Анотація


Проаналізована трансформація духовних та освітніх практик у сучасній культурі. Розглянуто духовність як основу сучасної української ідентичності. Доводиться, що український постколоніальний дискурс не можливий без взаємодії модерного та постмодерного типу ідентичності. Це критика модерного і постмодерного способу бачення проблеми. Культурно-соціальними наслідками першого етапу інформаційного суспільства, першого етапу глобалізації є: внутрішня фрагментизація робочої сили на інформаційних виробників та решту; соціальне виключення багатьох індивідів та цілих сегментів суспільства. Новий етап розвитку ідентичностей має консолідувати суспільство. Доводиться, що діалогічна природа комунікації формує ідентичність як знання природи власного «Я», що готове дати відповідь на виклики Іншого, тим самим формується не тільки моя ідентичність, але й моє місце у світі, моя духовність, межі моїх цінностей. Модерний тип ідентичності пов’язаний з нацією-державою, яка намагається максимально розповсюдити свій вплив, модерний тип ідентичності виробляє колоніальний світ, де відбувається чіткий поділ на метрополію та колонії, особливим типом колоній стають внутрішні колонії. У випадку з Україною, ми можемо бачити складне поєднання зовнішнього та внутрішнього колоніалізму, особлива небезпека внутрішнього колоніалізму полягає у тому, що до кінця залишається неясним, хто підкорювач, а хто підкорений. Постмодерний тип ідентичності в культурі Слобожанщини пов’язаний із переосмисленням модерну, він не стільки критичний, скільки об’єднувальний. Людське буття у глобалізованому світі повинне спиратись на поновлення гуманістичних ідеалів, відчуття дому та безпеки. Пропонується нова етика, заснована на принципах свободи, демократичності та поваги до кожної індивідуальності, що поширює нове розуміння духовності у зв’язку з національною культурою та національним світоглядом.

Ключові слова


духовність; ідентичність; українська ідентичність; національна культура; філософія культури; аксіологія; філософська антропологія; постколоніальні дослідження

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Blumenfeld, S., I Fukujama provozglasil konec istorii... naprasno [And Fukuyama proclaimed the end of history ... in vain]. 2015. URL: http://inosmi.ru/politic/20170818/240065836.htmlhttp://inosmi.ru/politic/20170818/240065836.html (2018, Yanvar’, 4). [in Russian].

Datsyuk, S., Natsiya ta tsyvilizatsiya [Nation and Civilization]. 2017. URL: http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/59f9a7ca7947d/ (2018, Sichen’, 4). [in Ukrainian].

Kastel’s, M., Informacionnaja jepoha: jekonomika, obshhestvo, kul’tura [Information Age: Economics, Society, Culture]. Moscow: GU VShJe. 2000. [in Russian].

Said, E., Kul'tura ji imperializm [Culture and imperialism]. Kyiv: Krytyka. 2007. 608. [in Ukrainian].

Taylor, Ch., Mul'tykul'turalizm i «polityka vyznannya» [Multiculturalism and the «policy of recognition»]. Kyiv: Al’terpres. 2004. 172. [in Ukrainian].

Taylor, Ch., The Ethics of Authenticity. USA: Harvard University Press. 1991. [in English].

Fukujama, F., Evromajdan – jeto grandioznaja bitva za rasshirenie demokraticheskih form pravlenija…[Euromaydan is a grand battle for the expansion of democratic forms of government ...]. https://zn.ua/internal/frensis-fukuyama-evromaydaneto-grandioznaya-bitva-za rasshireniedemokraticheskih-form-pravleniya-_.html (2018, Yanvar’, 4). [in Russian].

World Economic Forum (2018, January, 4). [in Russian].


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано на умовах Ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.