ІМПЕРСЬКІ СТРАТЕГІЇ ТА ДИСКУРСИ ПАНУВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Анотація

Проаналізовані імперські стратегії та дискурси панування у сучасній українській культурі, їх прояви в українській літературі на основі постколоніальної та культурно-антропологічної методологій. Інтеграція та консолідація української національної культури відбувається як важливий державотворчий та глобалізаційний процес. Сам стан постколоніальності сучасної української культури вимагає нових комплексних українознавчих філософських досліджень, в тому числі і з емансипаційною, деколоніальною соціально-терапевичною метою. Питання імперських стратегій панування, постколоніального дискурсу та глобалізації висвітлювали у своїх працях Г. Грабович, Т. Гундорова, Н. Зборовська, М. Павлишин, О. Титар, Е. Томсон, О. Юрчук. Доводиться, що поширення антиколоніального наративу є певним кроком у доланні колоніальної спадщини, але набагато ефективніше долання колоніалізму відбувається через демократизацію та поширення одночасно різних видів дискурсів – постколоніального, деколоніального, постімперського, антиколоніального, мультикультурного. Сучасна українська культура демонструє як антиколоніальні, так і постколоніальні дискурси. Соціополітичні та соціокультурні події останнього часу особливо актуалізують антиколоніальні дискурси, що обумовлено усвідомленням України як колишньої колонії. При цьому постколоніальні дискурси демонструють також не тільки загальносвітову, але й національну українську специфіку. Ми бачимо, що колоніалізм в Україні, і, відповідно, імперський ресентимент колишньої метрополії щодо українських земель, це не лише історичний феномен, а умова, що визначає і породжує нові конфлікти, аж до збройного протистояння. Загалом тексти української сучасної літератури з огляду на стан постколоніальності нами класифікуються на два типи: 1) тип, що зосереджений на деконструкції імперського (постмодерний постколоніалізм), 2) тип, що відновлює українську національну міфологему (національно орієнтований постколоніалізм). Проаналізовані сліди імперського як у корисному щодо націоцентричного побудування сенсі, так і у негативному, коли під маскою постмодерну реставрується культурне поле відносин Імперія-Колонія. Зроблено висновок, що національна українська культура буде ефективно розвиватись лише за умови деконструкції основних імперськихстратегій та розвінчання основних імперських міфів.