УКРАЇНА В СССР: ОКУПОВАНА ТЕРИТОРІЯ ЧИ КОЛОНІЯ?

Анотація

Автор розглядає проблему визначення характеристик несамостійного статусу України часів Російській імперії та СССР як одну з ключових для української філософії історії, політичних наук і політики. Ця проблема є надзвичайно важливою як із теоретичного, так і з практичного боку. На думку автора, Україна реально мала статус колонії в тій чи іншій її формі, хоча номінально в Союзі ССР була однією з «суверенних республік». У статті окреслені головні фактори, які перешкоджають одностайному визнанню науковцями цього статусу, піддані критиці ті напрями західних Postcolonial Studies, де гіпертрофовані расовий чинник і чинник «заморських територій», а на додачу ігнорується Російська імперія як імперія колоніальна. Частина тих дослідників, які заперечують колоніальний статус України в СССР, акцентують увагу на агресивній сутності більшовизму й імперській політиці Москви, але водночас ведуть мову про «окуповану Україну». Мовляв, основна територія України після розпаду Російської імперії була окупована більшовицькою Росією. Після Другої світової війни, коли майже всі українські землі були об’єднані в рамках СССР, на них був установлений окупаційний режим, що діяв до 1990-х. Автор статті вважає, що такий підхід є спрощенням реальної ситуації. Період окупації на Східній Україні закінчився у 1921 року, коли більшовики змушені були піти на певні поступки українцям, а на Західній Україні – у 1953 році, невдовзі після смерті Сталіна. Настав довгий період колоніальної експлуатації українських ресурсів, у тому числі й людських, наслідки якого істотно ускладнюють життя відновленої незалежної Української держави, бо деколонізація є процесом незрівнянно складнішим і тривалішим, ніж звільнення від окупації та подолання її наслідків.