КОНСОЛІДАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У статті розглядається інноваційний розвиток як чинник консолідації суспільства, виходячи з визначення інновацій як складного феномену, що містить науково-технічні, технологічні, економічні, екологічні, соціальні, правові, безпекові аспекти. Обмеженість оцінювання інновацій досягненнями в науково-технічній і технологічній сферах, що є головними рушіями економіки, вочевиднилася у 1960-і роки, по-перше, на хвилі економічного зростання західних економік після Другої світової війни та поширення постматеріальних цінностей; по-друге, – через зростання соціальної напруги, наростання екокризових явищ, поглиблення розриву між економічно розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, а також між різними верствами населення всередині країн. На порядку денному актуалізувалися соціально-етичні та екологічні аспекти інноваційного розвитку, згідно з якими інновації слід оцінювати не лише за показниками доданої вартості, а й у термінах здоров’я, освіти, безпеки, спрямованості на зниження негативних екологічних впливів на довкілля, заощадження енергії та матеріалів тощо (соціальні та екологічні інновації). Узгодженість інновацій з етичними та екологічними критеріями сталого (збалансованого) розвитку, де узгоджуються соціальні, економічні та екологічні параметри дозволяє характеризувати їх як інклюзивні. Аналізуються зміни методології дослідження й оцінювання інноваційного розвитку, згідно з критеріями подолання нерівності, досягнення соціальної справедливості та екологічної збалансованості, а також формування нової бізнес-етики. Важливим аспектом інноваційного розвитку є безпека та управління ризиками, оскільки інновації, окрім очікуваних позитивних економічних і соціальних ефектів, пов’язані і з низкою невизначеностей, які обов’язково мають братися до уваги під час дослідження інновацій та формування інноваційної політики.