У статті аналізується українська національна еліта постколоніальної доби крізь призму громадянськості. В останні роки помітно зріс інтерес до елітологічної проблематики. В сучасній соціогуманітаристиці доволі часто обговорюються питання про роль еліт у сучасному світі, про критерії оцінки діяльності представників різних еліт, про міру їхньої громадянськості, патріотизму та професіоналізму. Позитивні суспільні перетворення багато в чому залежать саме від якісного стану сучасних українських еліт, від їхньої соціально-політичної зрілості, від їхньої готовності та уміння консолідувати українське суспільство, від рівня їхньої відповідальності за долю України. Автор статті дотримується концепції множинності еліт (що базується на ідеї про виокремлення окремих елітних груп за сферами їх провідної діяльності), яка уможливлює виділення політичної, ідеологічної, адміністративно-управлінської, військової, господарсько-економічної, інженерно-технічної, наукової, духовної, медичної, освітньої (педагогічної), культурно-мистецької, релігійної, інформаційної, спортивної та інших еліт. У постколоніальний період всі ці групи еліт мають стати складовими компонентами української національної еліти. У статті аналізується громадянин як суб’єкт якісних суспільних перетворень у постколоніальний період, а також громадянські практики самоорганізації соціуму в контексті сучасних трансформаційних процесів в Україні. У статті розглядаються теоретико- методологічні основи, структура та особливості розвитку громадянської позиції особистості. Громадянське суспільство розглядається як культурно-історичний тип соціуму. Аналізуються особливості його формування і функціонування в Україні постколоніальної доби. Отже, українська національна еліта стане справжнім суб’єктом деколонізації України та позитивних суспільних перетворень лише тоді, коли всі її представники почнуть відповідально виконувати свої основні функції: культуротворчу, державотворчу, націєтворчу, а також консолідаційну, креативно-перетворюючу, прогностичну, мотиваційну, мобілізаційну, управлінську, духовно-світоглядну, ідентифікаційну, патріотичну, гуманістичну, аксіологічну, демократичну, стабілізуючу, стратегічну, безпекову тощо. Українська національна еліта повинна також вчасно давати відповіді на виклики, поставлені часом (це глобалізаційний, екологічний, економічний, технологічний, інформаційний та інші). Для сучасної України найбільш важливим є не тільки формування ефективної і відповідальної політичної еліти, яка б змогла консолідувати інші елітні групи, спрямовуючи їхню діяльність у конструктивне русло, але й забезпечення її своєчасної ротації, якісного оновлення, деолігархізації, а також подолання її відчуження від суспільства. Вітчизняна еліта мусить здійснювати якісні політико-правові, соціально-економічні, соціокультурні, техніко-технологічні, екологічні та інші перетворення; підтримувати цілісність і духовну єдність суспільства, розвиток демократії і самоорганізаційних процесів в Україні, формування і утвердження громадянсько-політичної та європейської цивілізаційної ідентичності громадян України.

Aver'janova, N., 2011. Suchasna ukrajinsjka elita: perspektyvy rozvytku [Modern Ukrainian elite: prospects for development]. Visnyk Kyjivsjkogho nacionaljnogho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Ukrajinoznavstvo. VPC «Kyjivsjkyj universytet», Kyiv. 15, 41–44 (in Ukrainian).

Almond, G., Verba, S., (1992). Grajdanskaya kultura i stabilnost’ demokratii [Civil culture and stability of democracy]. Politicheskie issledovaniya, vol.4, 34-46 (in Russian).

Voropayeva, T. S., 1987. Sotcialnopsikhologicheskie aspekty formirovaniia grazhdanskoi pozitcii lichnosti [Socio-psychological aspects of the formation of a person's civil position]. Obshchee i osobennoe preobrazovanie obshchestvennykh otnoshenii. Sb. nauchn. tr. VPC «Kievsjkyj universytet», Kiev, 53–59 (in Russian).

Voropayeva, T. S., (1990). Structurnyie i typologicheskiye osobennosti grazdanskoj pozicii kak sistemoobrazuyushchego factora activnosti lichnosti. Avtoreferat dissertacii na soiskaniye uchenoj stepeni candidata psychologicheskih nauk. [Structural and typological features of the civic position as a systemforming factor of personal activity. The dissertation author's abstract on competition of a scientific degree of the candidate of psychological sciences]. KSU them. T.G. Shevchenko, Kiev, 21 (in Russian).

Voropajeva, T. S., Polubojarynova, O. I., 1994. Teoretyko-metodologhichni osnovy stanovlennja istorychnoji psykhologhiji [Theoretical and methodological foundations of the formation of historical psychology]. Osobystistj i narod: poghljad istorychnoji psykhologhiji. Kyiv, 14–15 (in Ukrainian).

Gladkikh, V., 2017. Vozmozhno li poiavlenie novoi politicheskoi elity bez melioratcii politicheskogo bolota v Ukraine? [Is it possible the emergence of a new political elite without melioration of the political marsh in Ukraine?]. Article. Retrieved from URL (in Russian).

Kvasnycja, O., 1999. Nacionaljna elita – dukhovno-intelektualjne jadro naciji [The national elite is the spiritual and intellectual core of the nation]. Publicystyka i tendenciji rozvytku svitu: Zb. nauk. statej. L’viv, 79–83 (in Ukrainian).

Krjukov, O. I., 2006. Polityko-upravlinsjka elita Ukrajiny jak chynnyk derzhavotvorennja: Monoghrafija. [Political and management elite of Ukraine as a factor of state formation: Monograph]. Vyd-vo NADU pry Prezydentovi Ukrajiny, Kyiv, 252 (in Ukrainian).

Lisovyj, V., 2002. Elita [Elita]. Filosofsjkyj encyklopedychnyj slovnyk. Abrys, Kyiv, 193–195 (in Ukrainian).

Oleshhenko, V., 2012. Politychni elity: osoblyvosti formuvannja u period nezalezhnosti Ukrajiny [Political elites: peculiarities of formation during the period of Ukraine's independence]. Visnyk Nacionaljnoji akademiji derzhavnogho upravlinnja pry Prezydentovi Ukrajiny. № 3, 175–182 (in Ukrainian).