Творення громадянського суспільства в незалежній Україні як ознака подолання постколоніального синдрому (на прикладі акцій громадянської непокори 1993-2010)
Анотація
Олексій Ліончук
Статтю присвячено питанню розбудови громадянського суспільства в Україні у 1993-2010 рр. Щоб подолати залежність від колишньої метрополії, потрібно вибудувати або відродити власні суспільні інститути, засоби масової інформації (бажано, щоб вони виходили українською мовою), профспілковий рух, релігійні організації тощо. Після проголошення незалежності більшість міжнародних експертів скептично ставилися до незалежної України, вони навіть погано уявляли собі, де вона розташована і прогнозували їй швидкий розпад або ж нове поглинання Росією. Та страйки гірників Донбасу в 1993 р. і мирне вирішення їхніх проблем засвідчили, що Україна йде іншим шляхом, ніж колишняметрополія. Це підтвердили і мирні протести українців на Майдані Незалежності в Києві у 2004-2005 рр., і поява різних громадських об’єднань “знизу” до, під час та після Помаранчевої революції. Російську Федерацію непокоїть сам факт існування незалежної держави Україна. Це занепокоєння збільшилося після відторгнення українськими громадянами російського шляху розвитку після 2004 року та відновлення діалогу щодо повноцінного членства в Європейському Союзі та НАТО. Ключові слова: Громадянське суспільство, суспільні протести, постколоніальний розвиток.
Повний текст:
>PDFПосилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Цей твір ліцензовано на умовах Ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.