НОВЕ ПРОСВІТНИЦТВО В «РОЗЛАМІ» КЛАСИЧНИХ УНІВЕРСАЛІЙ (Рецензія на книгу «ІСТИНА» (“TRUTH”) Дж. Капуто (Penguin Books, 2014. 283 p.))
DOI: https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.37.26
Анотація
У праці «Істина», яка розвиває нову тенденцію нерозривності «високої» та «низької» культури, Дж. Капуто, всесвітньо відомий філософ і теолог, досліджує різні поняття істини з акцентом на тому, як ми можемо її визначити сьогодні. Проблеми, які порушує Дж. Капуто, є складними й потребують глибоких знань з історії філософії та теології, починаючи з Блаженного Августина і закінчуючи широким спектром постмодерністських питань: «Чи є істина, як вважав Августин, тотожною Богу? Чи лежить вона в Розумі Декарта і Канта? Чи є вона ідеєю Дерріда про подію, яка ще твориться, або, згідно з постмодерністськими пророцтвами Ніцше, лише сукупністю вигадок і метафор?
В «Істині» Дж. Капуто представляє свою надзвичайно цікаву теорію нового Просвітництва, яка спирається на давні ідеали істини, Бога та мудрості, що охоплюють пост-постмодерне розуміння нашої епохи. Питання істини та релігії в модерності/постмодерності, яке Дж. Капуто використав як свій «випадок» для мутації, що відбувається в постмодернізмі, обговорювалося постмодерністськими філософами з великою гостротою та компетентністю. Воно досі охоплює дослідників постмодернізму, і тут Дж. Капуто постулює власну незмінну ідею нового Просвітництва, ідею, яка спирається на давні ідеали істини та мудрості, але має велике значення у змінах та трансформаціях нашого «постпостмодернізму».
Праця Дж. Капуто «Істина» може представляти інтерес як для дослідників теології постмодернізму, так і в цілому культурі постпостмодернізму. В українських дискурсивних метанаративах вона повинна бути осмислена як частина сучасної метафілософської культури та пост-постмодерністського розмислу. Варто наголосити, що ідея нового Просвітництва вже активно обговорюється не лише західними філософами, але й представниками українських філософських інституцій.
Ключові слова
Повний текст:
>PDF (English)
Посилання
Vlasova T.I. (2020). Postmodern, seksualnosti ta kultura: feministski teksty i henderni ror-ikony [Postmodernity, sexualities and culture: feminist scripts and gender pop-icons]. Ukrainoznavchyi almanakh. Vypusk 26. Рр. 105–106. (in Ukrainian).
Vlasova T., Sudakin O. (2024). «Zvorotnyi zviazok» Platonivskoi Akademii ta universytetu postmodernu [“Feedback” of the Platonic Academy and the postmodern university]. Ukrainoznavchyi almanakh. Vypusk 34. Рр. 34–39. (in Ukrainian).
Caputo J.D. (2014). Truth: Philosophy in Transit. Penguin Global. 283 p.
Derrida J. (1979). Spurs Nietzsche's Styles. Chicago: University of Chicago Press. 165 p.
Haraway D. (1991). A Cyborg Manifesto: Science, Technology, and Socialist Feminism in the Late Twentieth Century. Simians, Cyborgs and Women: The Reinvention of Nature. New York: Routledge. P. 149–181.
Heidegger M. (1993). Basic Writings. New York: Routledge. 464 p.
Rorty R. (2008). Philosophy and the Mirror of Nature. Princeton University Press. 458 p.
Vermeulen T. and van den Akker R. (2010). Notes on Metamodernism. Journal of Aesthetics & Culture. 2:1, DOI: 10.3402/jac.v2i0.5677
Zeisler A. (2008). Feminism and Pop Culture. Seal Press. 208 p.
Zizek S. (2014). Event. London: Penguin UK. 224 p.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Цей твір ліцензовано на умовах Ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.