ПРАКТИКИ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ЦИВІЛЬНОМУ НАСЕЛЕННЮ В ПРИФРОНТОВИХ РЕГІОНАХ

Анотація

У статті досліджуються особливості практик, методів та форм гуманітарної допомоги цивільному населенню в прифронтових регіонах українського Приазов’я, що здійснюються підрозділами «Капеланського батальйону Маріуполь». Проаналізовано етапи становлення волонтерського й капеланського руху протестантських громад у контексті воєнної агресії Російської Федерації проти України. Висвітлено організаційно-координаційні аспекти діяльності батальйону, спрямовані на евакуацію населення, надання гуманітарної, медичної, психологічної та соціальної підтримки мешканцям прифронтових територій. Особливу увагу приділено гуманітарним стратегіям, що поєднують релігійну мотивацію з прагматичними формами волонтерства, які забезпечують ефективне реагування на виклики воєнного часу. Показано, що діяльність батальйону ґрунтується на принципах добровільності, адресності, міжконфесійної відкритості, інклюзивності допомоги та високої мобільності. Зазначено, що «Капеланський батальйон Маріуполь» не лише рятує життя та задовольняє базові потреби людей, а й формує простір довіри, емпатії та співучасті між військовими, волонтерами та цивільним населенням. Завдяки своїй багатогалузевій структурі батальйон поєднує духовне служіння, соціальну роботу та логістичну діяльність, що робить його прикладом ефективної взаємодії між релігійними організаціями, громадськими фондами та військовими структурами. Доведено, що гуманітарна активність цього підрозділу сприяє зміцненню соціальної стійкості громад, збереженню морального потенціалу суспільства та гуманізації соціальних відносин у період війни. Результати дослідження мають наукову й практичну значущість для подальшого вивчення ролі релігійних інституцій у забезпеченні громадянської безпеки, розвитку культури солідарності й відновленні гуманітарної сфери України. Отримані висновки підтверджують важливість інтеграції духовного чинника у систему кризового менеджменту. Узагальнення досвіду «Капеланського батальйону Маріуполь» може слугувати методологічною основою для розроблення державних і громадських програм гуманітарного реагування.