ПРОБЛЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ (НА ОСНОВІ ІНТЕРВ’Ю МЕШКАНЦІВ/МЕШКАНОК СЕЛИЩА ВІЛЬЧА)
DOI: https://doi.org/10.17721/2520-2626/2021.29.24
Анотація
Стаття фокусується на дослідженні наслідків аварії на ЧАЕС на основі методу усної історії. Авторка акцентує на тому, що Чорнобильська трагедія стала болісним і травматичним досвідом для жителів забрудненої радіаційної зони, які проживали довкола ЧАЕС і були змушені змінити усталений спосіб життя та переїхати на нове місце проживання. Спираючись на метод усної історії, праці й дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів, у статті висвітлена історія селища Вільча через призму спогадів її жителів, переміщених з Поліського району та переселених до Вовчанського району. В публікації ставляться питання щодо гендерних особливостей пам‘ятання та проговорювання певних тем і сюжетів. Звертається увага на теми, які є важливими для розуміння справжнього стану речей та причин переселення, адже вільчан переселили не організовано та планово, а разом з іншими жителями 30-ти кілометрової зони відчуження, вони самі вимагали переселення. Охарактеризовано сам процес переселення, труднощі, з якими зіштовхнулися нові жителі селища та різні наслідки переселення. Увага надана гендерним особливостям, які є видимими під час інтерв‘ю та способах представлення спогадів. Жіночі спогади та чоловічі, як підкреслено в статті, не є однаковими, вони по-різному проговорюють свої історії. Жінки більше виражають емоції, враження, співпереживання з іншими учасниками події, детально описуючи ситуацію та предмети навколо них. Чоловічі спогади доволі лаконічні, характеристики більш точні, конкретні, сповнені характеристик технологічних процесів, зосередженості на процесі переселення та його деталях. Окреме місце в досліджені займають місця пам‘яті, які існують у вільчан, та слугують певною єднальною ланкою в їхніх розповідях між минулим та сьогоденням та є проявом комунікативної пам‘яті жителів селища. Адже їх єднає Поліська Вільча, а відвідування її є певним «священним ритуалом», який не можна пропустити чи відмінити, адже це рідний край, який залишиться таким для вільчан назавжди.
Ключові слова
Повний текст:
>PDFПосилання
Aleksyevych S. (1997). Chernobulskaia molytva. Khronyky budushcheho [Chernobyl prayer. Chronicles of the future]. 224 p. (in Russian).
Vilcha – pereselene selo [Vilcha – relocated village]. (2018). Ed. H. Hrinchenko, V. Naumenko, S. Telukha. 390 p. (in Ukrainian).
Кis O. (2010). Kolektyvna pamiat ta istorychna travma: teoretychni refleksii na tli zhinochykh spohadiv pro Holodomor. U poshukakh vlasnoho holosy. Usna istoriia yak teoriia, metod, dzherelo [Collective memory of that historical trauma: theoretical reflections on the other woman‘s thoughts about the Holodomor. In search of one‘s own voice: Oral history as a theory, method, source]. P. 171–191. (in Ukrainian).
Nash bil – Chornobyl. Bibliohrafichnyi spysok [Our pain is Chernobyl. Bibliographic list]. (2000). 12 p. (in Ukrainian).
Pushkarova S. (2015). Ustnaia ystoryia y hendernaia ystoryia: sblyzhenye y perspektyvu razvytyia. [Oral history and gender history: convergence and development prospects]. URL: http://ecsocman.hse.ru/data/2015/04/05/1251182789/Pu shkaryova.pdf (in Russian).
Chornobylska katastrofa ta yii naslidky (do 30- richchia z dnia avarii na ChAES) Bibliohrafichnyi pokazhchyk [The Chernobyl disaster and its consequences (to the 30th anniversary of the Chernobyl accident). Bibliographic index]. (2016). 279 p. URL: http://localhost:8080/xmlui/handle/123456789/46 (in Ukrainian).
Ben Ezer Gadi (1999). Trauma Signals in Life Stories. Trauma and Life Stories: International Perspective. P. 29–39.
Caruth C. (1995). Unclaimed Experience: Trauma, Narratives, and Cambridge. 329 p.
Macdonald S. (2013). Memory lands: heritage and identity in Europe today. 293 p.
Misztal Barbara A. (2013). Theories of Social Remembering.. P. 161. URL: https://is.muni.cz/el/1423/podzim2013/SOC571E/um/The ories_of_Social_Remembering_22_to_38.pdf
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Цей твір ліцензовано на умовах Ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.